Біле забарвлення андської гуски порушується темними поздовжніми строкатими полосами на спині, темними крилами та хвостом. Дзьоб рожевий, ноги червоні. У забарвленні по статі відмінностей немає, але за розмірами самка поступається самцю. Вага коливається між 2,7 та 3,6 кг.
Розмноження починається у листопаді. Самка відкладає 5-10 яєць та насиджує їх 4 тижні. Гніздо — неглибока ямка у землі, вистелена рослинністю. Пташенята білі, з трьома чорними смужками на спині. Статевої зрілості досягають у віці 3 років.
Населяють андськи гусаки в дикій природі Анди від Перу до Аргентини на висоті до 3300 м. Взимку спускається нижче.
При розведенні даного виду необхідно мати басейн з водою або природне водоймище. Оптимальне співвідношення площі водойми до пасовища – 20% води та 80% пасовища. Якщо Ви не збираєтеся займатися розведенням, то водоймище не обов'язкове. Оптимальна площа всього вольєра 200 кв. м Оптимальна висота трави на пасовищі 7,5 см.
На території вольєру необхідно збудувати пташник. У ньому гуси зможуть ховатися від холоду та вітру в холодну пору року. Потрібно постійно оновлювати підстилку в пташнику. Для такої підстилки потрібно близько 40 кг сухої соломи (сіна). Важливо вчасно замінювати промоклу підстилку. В іншому випадку оперення швидко забруднюється і не захищає птаха від холоду.
Пташник має бути дерев'яним або глинобитним. У ньому не допускаються вологість та протяги. Правильне утримання гусей є запорукою їхнього здоров'я.
Під час будівництва пташника дуже важливо врахувати, що для одного дорослого гусака має відводитися щонайменше один квадратний метр площі підлоги. При більшій щільності приміщення швидко забруднюватиметься, а повітря в ньому - застоюватиметься. Це може призвести до хвороб диких гусей і значно знизити їхню продуктивність. Один раз на рік потрібно білити стіни свіжим вапном.
Тривалість життя у неволі – до 25 років.